Тож ,коли ти прийдеш,привідчиниш дверцята та впустиш у сиру, непровітрену душу свіжого повітря та сонця.Сонячні зайчики ковзнуть та пробудять в мені, щось потаємне,невідане й невідкрите.Квіти у кімнаті-душі оживуть і забуяють фарбами та наповнять все ароматом весни.Знаєш,що ж зробиш ти прийдешній мій друже?Доглядатимеш, чи ти цю душу, чи залишиш все,як є? Ти добро нестимеш, чи пітьму і затулиш фіранки, не давши зігрітись? Коли ти постукаєш,знай я навшпиньки, сліпо піду відчиняти,не знаючи напевно,хто стоятиме за дверима…Тому прохання будь саме тим..

Гіркоти,по вінця вщент забиті людські душі,брудом,чорною примхою,ненавистю.

Скрізь посмішку кислота на рвані рани без докорів сумління з солодкою брехнею.

Ти відчуваєш,що ті кому довіряв стоять позаду і вкручують гвинти у спину, даючи клятву не вбивати одразу,це ж ,знаєш, так по-дружньому.

Тактична стичка двох поглядів, ядерно вбиває в кожній людині людину, запускаючи механізми руйнації, перетворюючи пекельний біль нерозуміння в рутину, збуджуючи канальці.

Щ о секунди,хвилини,години,дня,місяця,року люди руйнують чуже життя та й своє теж, нівроку.Можливо варто спинитися чи це фігня? Це ж “класно” калічити того хто з боку..

Дивно. Задаюсь питаннями: ви вірите в людей? Ви ймети віру,що вонои та й ви спроможні на щось бІльше ніж на нікчемне існування ?

Як ви гадаєте  людям під силу все, звісно при бажанні змінюватись?

Моя думка неоднозначно сформована відтак я по правді, ще досі на роздоріжжі остаточного формування потенціальності мислення. Я  вагаюсь, яку сторону прийняти за чи проти.

З однієї сторони люди й справді можуть все та й вірити в них треба, адже парадоксально було б не вірити в те, чим сам являєшся? 

Та з інншої сторони, деякі представники роду людського наштовхують на протележну думку.

Це все  дивно, складно та вітряно? Як вважаєте обдумувати такі речі є раціонально, чи це позбавлено будь-якого здорового глузду?

:ЖІНКА МРІЯ
Оксамитові очиці,шкіра білий мармур, вуста налиті ,чорвоні ,наче, пелюстки троянд. Припухла зверху губа нагадує бутон ,що не встиг розпуститись,ласкава посмішка, наділена чимсь невловимо магічним та таким притягаючим , її ротик ,наче, внизаний 32-ома білосніжними перлами видубутими з глубин океану,її гостренький язичок міг би дати відсіч будь-кому своєю дотепність, але в цей момент з її уст ллються найтепліші слова. Носик подібний на шпиль бригантини так само , як і він задертий до гори трішки кирпатий. Вушні раковини нагадують маленькі тілесні мушельки, котрі прислухаються до кожного слова, що вилітають з вуст співрозмовника. Волосся відзеркалює тисячі зайчиків, грайливо виблискуючі на сонці, нагадуючи шовк, так кортить доторкнутись до нього та відчути його нймовірну гладкість. Її руки м’які , ніжні, привітні ласкаві, руки-крила. Вона нагадує мені сніжно-білу лебедицю , яка поважно снує по воді, така ж плавна і майстерна в рухах. Вона -це ідеал жінки, яку рідко коли зустріниш але зустріч з нею ти не забудеш ніколи!
А вам доводилось зустрічати її?

Думки. З чого вони плетуться у дивну павутину, мережу, канал до чого призводять?До шалу, істини, натхнення, відповіді чи навіть до смерті?

Їх  нескінченні потоки в голові, вони рояться, множаться, дифузно проникаючи у всі закутки свідомості. Ти, та й кожен з нас хто бодай на краплю здатен мислити відчуває весь тягар цих біжучих стрічок в нашій голові, котрий не зупиняється жодної хвилини.

Знайоме відчуття?

Я гадаю це кожному знайомо.

Найгірше з цього,мабуть, те, що будучи абстрактними вони творять нашу  реальність. Недарма ж є теорія того, що наша реальність- проекція нашої свідомості, а в нашій свідомості , як ми вже розуміємо є думки . Тоді все, що ми обдумуємо виливається в реальність та з розряду абстракції перетворюється у фізичний об’єкт, який можна відчути тактильно?! Думки страшна сила масового ураження , якщо націлена з біонегативним посилом , бо в цьому випадку ми ж самі і розкладємо свою реальність розщепимо її на протони й атоми та знищемо все зіштохнувши все у ядерному реакторі нашої свідомості.Моторошно?

Що правда, коли ми поглянемо на  світлу сторону медалі думки матеріалізуються ,а отже ми здатні керувати своїм життям і подіями в ньому напрвленими на покращення?

Це занадто спірне питання в якому необхідно розібратись. Для цього необхідний час і практика по використанню інструменту думок  з певною метою.Тобто необхідно примусити їх працювати на себе гадаєте це можливо?