Гіркоти,по вінця вщент забиті людські душі,брудом,чорною примхою,ненавистю.

Скрізь посмішку кислота на рвані рани без докорів сумління з солодкою брехнею.

Ти відчуваєш,що ті кому довіряв стоять позаду і вкручують гвинти у спину, даючи клятву не вбивати одразу,це ж ,знаєш, так по-дружньому.

Тактична стичка двох поглядів, ядерно вбиває в кожній людині людину, запускаючи механізми руйнації, перетворюючи пекельний біль нерозуміння в рутину, збуджуючи канальці.

Щ о секунди,хвилини,години,дня,місяця,року люди руйнують чуже життя та й своє теж, нівроку.Можливо варто спинитися чи це фігня? Це ж “класно” калічити того хто з боку..