Тож ,коли ти прийдеш,привідчиниш дверцята та впустиш у сиру, непровітрену душу свіжого повітря та сонця.Сонячні зайчики ковзнуть та пробудять в мені, щось потаємне,невідане й невідкрите.Квіти у кімнаті-душі оживуть і забуяють фарбами та наповнять все ароматом весни.Знаєш,що ж зробиш ти прийдешній мій друже?Доглядатимеш, чи ти цю душу, чи залишиш все,як є? Ти добро нестимеш, чи пітьму і затулиш фіранки, не давши зігрітись? Коли ти постукаєш,знай я навшпиньки, сліпо піду відчиняти,не знаючи напевно,хто стоятиме за дверима…Тому прохання будь саме тим..